Віросповідання

НАЗВА ЦЕРКВИ

Церква Християн Віри Євангельської.

«А як зійдеться Церква вся разом…» (1Кор.14:23), див. також Дії 9:31, 12:5, Еф.5:24, Кол.1:24. «…в Антіохії найперш християнами названо учнів» (Дії 11:26). «Тільки живіть згідно з Христовою Євангелією, щоб — чи прийду я й побачу вас, чи й не бувши — почув я про вас, що ви стоїте в однім дусі, борючись однодушно за віру євангельську…» (Фил.1:27). «Коли ж почався день П’ятидесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі» (Дії 2:1).

МИ ВІРУЄМО

І. В Слово Боже

Канонічні книги Старого і Нового Заповітів Біблії — це Святе Письмо, Слово Боже, єдине і цілком достатнє для пізнання Бога і нашого спасіння: «Тому то й ми дякуємо Богові безперестанку, що, прийнявши почуте від нас Слово Боже, прийняли ви не як слово людське, але — як правдиво то є — Слово Боже, що й діє в вас віруючих» (1 Сол. 2:13); «Дослідіть но Писання, бо ви думаєте, що в них маєте вічне життя, — вони ж свідчать про Мене!» (Ів. 5:39); «Звіщаю ж вам, браття, Євангелію, яку я вам благовістив, і яку прийняли ви, в якій і стоїте, якою й спасаєтесь…» (Кор. 15:1-2);

Християнинові:

а) потрібно досліджувати Слово Боже: «Дослідіть но Писання…» (Ів. 5:39), див. також І.Н.1:8;

б) потрібно вірити Слову Божому: «…Покайтеся і віруйте в Євангелію» (Мр. 1:15), див. Також Дії 24:14;

в) потрібно жити згідно Слова Божого: «Якщо ви Мене любите, — Мої заповіді зберігайте» (Ів. 14:15), див. також 5 М.5:31-32;

г) не можна спотворювати Слова Божого: «…ми відреклися тайного сорому… не перекручуючи Божого Слова» (2 Кор. 4:2), див. також 2 Кор. 2:17, 1 Пет. 4:11;

ґ) не можна нічого додавати і віднімати від Слова Божого: «…Коли хто до цього додасть що, то накладе на нього Бог кари, що написані в книзі оцій. А коли хто що відійме від слів книги пророцтва цього, то відійме Бог частку його від дерева життя, і від міста святого, що написане в книзі цій» (Об. 22:18-19), див. також Гал. 1:8, 5 М. 13:1.

II. В Триєдиного Бога

Він – Єдиний Правдивий Бог, сущий у трьох особах Отця, Сина і Святого Духа: «…хрестячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа…» (Мт.28:19), «Благодать Господа нашого Ісуса Христа і любов Бога й Отця, і спільність Святого Духа нехай буде зо всіма вами!» (2Кор.13:13), див. також 1 Ів.5:7; Ів.17:3; 1 М.1:26; Мт.3:16-17;

1. В Бога-Отця

Бог-Отець — Творець неба і землі, всього видимого і невидимого: «Бог, що створив світ і все, що в ньому» (Дії 17:24), див. також 1М.1:1-31:

а) – живе на небесах: «Отче наш, що єси на небесах!» (Мт. 6:9);

б) – живе в неприступному світлі: «Єдиний, що має безсмертя, і живе в неприступному світлі…» (1 Тим.6:16), див. також 1 Цар. 8:30;

в) –Він є Дух: «Бог є Дух…» (Ів. 4:24), див. також 2Кор.3:17;

г) – всюдиприсутній: «Куди я від Духа твого піду?…» (Пс. 138);

ґ) – всезнаючий: «Ти, Господи, знаєш усе…» (Єр. 15:15);

д) – всемогутній «…та можливе все Богові» (Мт. 19:26); див. також 1М. 35:11;

е) – незмінний: «…від Отця світла, у Котрого немає переміни і ні тіні зміни» (Як. 1:17);

є) – правдивий, Живий, Вічний: «А Господь—Бог правдивий, Він — Бог живий та Цар вічний!» (Єр. 10:10);

ж) – святий: «Святий Отче, заховай в Ім’я Своє їх…», (Ів. 17:11), див. також 1Пет.1:16;

з) – праведний та справедливий: «Ти праведний, Господи…» (Пс.118:137-138), «Бо Господь справедливий…» (Пс. 10:7);

и) – досконала любов: «…Бог є любов…» (1 Ів. 4:16).

2. В Бога-Сина

Ісус Христос — Бог, єдиний з Отцем: «…Христос, що Він над усіма Бог…» (Рим. 9:5), «…Я в Отці, а Отець у Мені…» (Ів. 14:9-10), див. також Кол. 2:9, Ів. 1:1, 10:30, 1 Ів. 5:20, Іс. 9:5, Фил. 2:11:

а) – народжений перш всякого творива: «Він є образ невидимого Бога, вроджений перш усякого творива» (Кол. 1:15);

б) – Ним все створено: «Бо то Ним створено все на небі й на землі» (Кол. 1:16);

в) – має всі риси (атрибути) Бога:

— Він вічний: «Загинуть вони, а Ти будеш стояти.., і роки Твої не закінчаться!» (Євр. 1:11-12);

— незмінний: «Ісус Христос учора і сьогодні, і навіки Той Самий» (Євр. 13:8);

— всюдиприсутній: «Бо де двоє чи троє в Ім’я Моє зібрані, — там Я серед них» (Мт. 18:20);

— всезнаючий: «…в Якому всі скарби премудрості й пізнання заховані» (Кол. 2:3);

— всемогутній: «Дана Мені всяка влада на небі й на землі» (Мт. 28:18);

г) Ісус Христос прийняв тіло від Духа Святого, від Діви Марії, став людиною: «А Марія озвалась до ангела: «Як же станеться це, коли мужа не знаю?» І ангел промовив у відповідь: «Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий» (Лк. 1:34-35);

ґ) був розіп’ятий, помер, воскрес і вознісся на небо, де сидить праворуч Отця: «…Христос був умер ради наших гріхів за Писанням, і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням» (1 Кор. 15:3-4), «Господь же Ісус по розмові із ними вознісся на небо і сів по Божій правиці» (Мр. 16:19);

д) Він — Єдиний Спаситель: «І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого ймення, даного людям, що ним би спастись ми мали» (Дії 4:12);

е) — Первосвященик Нового Заповіту: «Отож, мавши великого Первосвященика, що небо перейшов, тримаймося сповідання нашого…» (Євр. 4:14-16);

є) — Заступник: «…маємо Заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведного…» (1 Ів. 2:1);

ж) — єдиний Посередник: «Один бо є Бог і один Посередник між Богом та людьми, — людина Христос Ісус» (1Тим. 2:5);

з) –хрестить Духом Святим: «…Він христитиме вас Духом Святим й огнем» (Мт. 3:11);

и) — Суддя живих і мертвих: «Бо Отець і не судить нікого, а весь суд віддав Синові» (Ів.5:22).

3. В Бога-Духа Святого

Дух Святий — це Бог, Особа Святої Трійці, Яка має всі божественні якості: «…Ананію, чого сатана твоє серце наповнив, що ти Духу Святому неправду сказав?.. Ти не людям неправду сказав, але Богові!» (Дії 5:3-4), див. також 2 Кор. 3:17;

а) Він зійшов на землю для збудування Церкви Христової: «…що на Ньому і ви разом будуєтеся Духом на оселю Божу» (Еф. 2:22);

б) Дух Святий бере участь у спасінні людини:

— відроджує людину: «…Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не родиться з води і Духа, той не може ввійти в Царство Боже» (Ів. 3:3-6);

— живе у віруючій людині: «Хіба ви не знаєте, що ваше тіло, — то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої?» (1Кор.6:19), див. також 2 Тим.1:14,

— навчає: «А помазання, яке прийняли ви від Нього …вас навчає про все…» (1 Ів. 2:27);

— заступається: «…Дух допомагає нам у наших немочах; бо не знаємо, про що маємо молитися, як належить, але Сам Дух заступається за нас невимовними зітханнями» (Рим. 8:26-27), див. також 1 Кор. 2:13;

— утішає: «…як Я не піду, Утішитель не прийде до вас. А коли Я піду, то пошлю вам Його» (Ів. 16:7);

— наділяє дарами: «…Дух уділяє кожному осібно, як Він хоче» (1 Кор. 12:7-11);

— освячує: «І такими були дехто з вас… але освятились… Духом нашого Бога» (1 Кор. 6:11).

ІІІ. Що Ангели

— це Божі службові духи: «Чи не всі вони духи служебні, що посилаються на службу для тих, хто має спасіння успадкувати?» (Євр.1:14);

а) вони створені Богом через Божого Сина: «Бо то Ним створено все на небі і на землі, видиме й невидиме, чи то престоли, чи то держави, чи то влади, чи то начальства, — усе через Нього й для Нього створено!» (Кол.1:16);

б) – виконують волю Божу: «Благословіть Господа, Його ангели, велетні сильні, що виконуєте Його слово…» (Пс.102:20);

в) їм не потрібно поклонятися: «…я впав до ніг ангела… і сказав він до мене: «Таж ні! Бо я співслуга твій і братів твоїх пророків, і тих, хто зберігає слова цієї книги. Богові вклонися!» (Об.22:8-9).

IV. Що диявол

(сатана) — колишній Божий ангел, скинений Богом з неба за гріх: «І ангелів , що не зберегли початкового стану свого, але кинули житло своє, Він зберіг у вічних кайданах під темрявою на суд великого дня» (Юда 1:6), див. також Єз. 28:14-17:

а) він — початок неправди та душогуб: «Він був душогуб споконвіку і в правді не встояв, бо правди немає в нім. Як говорить неправду, то говорить зі свого, — бо він неправдомовець і батько неправді» (Ів. 8:44);

б) — князь цього світу: «…бо надходить князь світу цього, а в Мені він нічого не має» (Ів. 14:30);

в) — голова ангелів, які збунтувалися проти Бога: «І сталась на небі війна: Михаїл та його ангели вчинили зі змієм війну, І змій воював та його ангели» (Об. 12:7);

г) — переможений Христом: «…не плач! Ось Лев, що з племені Юдиного, корінь Давидів, переміг…» (Об. 5:5), див. також Євр.2:14, Кол.2:15, Ів.16:11;

ґ) — навічно буде вкинений в огняне озеро: «А диявол, що зводив їх, був вкинений у озеро огняне та сірчане, де звірина й пророк неправдивий. І мучені будуть вони день і ніч на вічні віки» (Об. 20:10);

МИ ЗВЕРШУЄМО

І. ЦЕРКОВНЕ БОГОСЛУЖІННЯ

Церковне богослужіння місцевої церкви Богові – це зібрання членів місцевої церкви та всіх, хто бажає, в ім’я Ісуса Христа для спільних молитов, навчання, вивчення та проповіді Слова Божого, прославлення Бога в піснях та виконання заповідей Господніх: “…скличте зібрання! Зберіте народ, оголосіть святі збори…” (Йоіл.2:15-16), “І збирались у церкві вони… і навчали багато народу…” (Дії 11:26), “Коли сходитесь ви, то кожен з вас псалом має, має науку, має мову, об’явлення має, має вияснення – нехай буде все це на збудування” (1Кор.14:26), “Бо де двоє чи троє в ім’я Моє зібрані – там Я серед них” (Мт.18:26), див. також Пс.39:11, 1Кор.11:18, Євр.10:25, Як.2:2:

а) церковні богослужіння прийнято проводити у дні, в які згадуються такі євангельські події:

– неділя: (воскресіння Ісуса Христа) “А дня першого в тижні, як учні зібралися…” (Дії 20:7); див. також Лк. 24:1-7, Об.1:10, 1Кор.16:1-2;

– Благовіщення: “А ангел промовив до неї: “Не бійся, Маріє, – бо в Бога благодать ти знайшла ! І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому Ймення Ісус” (Лк. 1:26-39);

– Різдво Ісуса Христа: “І породила вона свого Первістка Сина…” (Лк.2:6-7);

– Новий рік: “…завжди на ньому очі Господа, Бога твого, від початку року, аж до кінця року” (5М.11:12), див. також Лк.2:21;

– Стрітення Семеном Ісуса Христа: “Ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семен… і Дух у храм припровадив його… тоді взяв він на руки Його…” (Лк.2:22-34);

– Хрещення Ісуса Христа: “Охрестившись, Ісус зараз вийшов з води” (Мт.3:13-17);

– Преображення Господнє: “Він перед ними преобразився: обличчя Його, як те сонце, засяяло, а одежа Його стала біла, як світло” (Мт. 17:1-7);

– Славний в’їзд Ісуса Христа в Єрусалим: “Благословенний Цар, що йде у Господнє Ім’я! Мир на небесах і слава на висоті!” (Лк. 19:29-44);

– Смерть та Воскресіння Ісуса Христа: див. Мт.26-28,

– Вознесіння Ісуса Христа: “І прорікши оце, як дивились вони, Він угору возноситись став, а хмара забрала Його з-перед їхніх очей…” (Дії. 1:9);

– Зішестя Святого Духа: “Коли ж почався день П’ятидесятниці… Усі ж вони сповнились Духом Святим і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав” (Дії 2);

– День подяки (визначений церквою день після збору врожаю): “Подяку складайте за все, бо така воля Божа про вас у Христі Ісусі” (1Сол.5:18);

б) в інші дні за рішенням членів церкви: див. Еф.5:20, Кол.3:17;

в) порядок церковного богослужіння визначає місцева церква.

ІІ. МОЛИТВА

1. Особиста та спільна молитва

Молитва – це щире звертання до Бога з подякою та проханнями: “Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою” (Фил.4,6), див. також 1Тим.2:1-2:

а) молитва може звершуватись в будь-якому місці і положенні тіла, залежно від обставин: “А Він Сам, відійшовши від них, як докинути каменем, на коліна припав та й молився” (Лк.22:41), “…а їхні ноги забив у колоди. А північної пори Павло й Сила молилися…” (Дії16:24-25), “молився Йона до Господа, Бога свого, з утроби тієї риби…” (Йона2:2), “Ісус скрикнув голосом гучним та й вимовив: “Елої, Елої, – лама савахтані…” (Мр.15:34), див. також Дії 20:36;

б) на церковному богослужінні загальні молитви потрібно звершувати на колінах або стоячи;

в) молитися потрібно до Бога-Отця в ім’я Ісуса Христа: “…Чого тільки попросите ви від Отця в Моє Ймення, – Він дасть вам” (Ів.16:23), див. також Еф. 5:20;

г) молитися можна

– наодинці: “Петро вийшов на горницю, щоб помолитися…” (Дії 10:9),

– спільно: “Вони… однодушна свій голос до Бога піднесли” (Дії 4:24);

ґ) молитись можна розумом і духом, наповнюючись Духом Святим: “…Буду молитися духом і буду молитися й розумом, співатиму духом і співатиму й розумом” (1Кор.14:15), “А ви, улюблені, будуйте себе найсвятішою вашою вірою, моліться Духом Святим” (Юда1:20);

д) молитися духом треба постійно:”…кожного часу моліться духом…” (Еф.6:18), див. також Ів.4:22-24;

е) Господня молитва “Отче наш” спільно промовляється на початку або в кінці церковного богослужіння відповідно до рішення церкви: див. Мт.6:9-13.

2. Молитва над дитиною

Молитва над дитиною – це принесення дитини перед Господнє лице з подякою за неї і проханням її благословити:

а) молитва над дітьми звершується в присутності батьків – в будь-який зручний для церкви та родини час: “А коли за Законом Мойсея – минулися дні їхнього очищення, то до Єрусалиму принесли Його, щоб поставити Його перед Господом…” (Лк.2:22-24), див. також 18:15-17;

б) молячись за дитину, священнослужитель бере її на руки або кладе руки на неї: “Тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав…” (Лк.2:28), “Він їх пригорнув, і поблагословив, на них руки поклавши” (Мр.10:16);

в) батькам даються настанови про виховання відповідно до Слова Божого: “А батьки, – не дратуйте дітей своїх, а виховуйте їх в напоминанні й остереженні Божому” (Еф.6:4);

г) батьки дітей, над якими молилися, обіцяють виховувати їх за Словом Божим.

3. Молитва за недужого з оливопомазанням

Молитва за недужого з оливопомазанням звершується в такому порядку:

а) сповідь недужого: “Отже, признавайтесь один перед одним у своїх прогріхах, і моліться один за одного, щоб вам уздоровитись” (Як. 5:16);

б) зміцнення недужого у вірі, наставляючи Словом Божим: “молитва віри оздоровить недужого…” (Як.5:15);

в) власне молитва за недужого, під час якої священнослужитель помазує оливою чоло хворого: “І над ним хай помоляться, намастивши його оливою в Господнє Ім’я” (Як.5:14);

г) молитва за недужого з покладанням на нього рук: “Тих, хто увірує, супроводити будуть ознаки такі: у Ім’я Моє демонів будуть вигонити.., кластимуть руки на хворих, – і добре їм буде!” (Мр.16:17-18).

ІІІ. ПІСТ

Це вияв смирення перед Богом, що супроводжується добровільним утриманням від їжі та подружніх стосунків : “Сорок днів… Він нічого не їв” (Лк.4:2), див. також 1Кор.7:5;

а) до посту потрібне щиро готуватися: “…розв’язати кайдани безбожності, пута ярма розв’язати й пустити на волю утиснених і всяке ярмо розірвати” (Іс.58:3-7);

б) постити потрібно з конкретною метою: “Змилуйся, Господи, над народом Своїм і не видай на ганьбу спадку Свого…” (Иоіл 2:15-17);

в) під час посту потрібно читати Боже Слово, молитися та чинити діла милосердя: “А Корнилій сказав: “Четвертого дня аж до цієї години я постив, а о дев’ятій годині молився я в домі своїм” (Дії 10:30), див. також Йоіл1:14, Єр.36:9-10;

г) постити можна самому, окремою групою, всією церквою або об’єднанням церков: “Удова років вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалася від храму, служачи Богові вдень і вночі постами й молитвами” (Лк.2:37), “А в Антіохії, у тамошній Церкві, були ці пророки та вчителі… Як служили ж вони Господові ти постили…” (Дії13:1-2);

ґ) піст не повинен мати демонстративного характеру: “А як постите, то не будьте сумні, як оті лицеміри… щоб бачили люди…” (Мт.6:16-18).

ІV. СПОВІДЬ

Це добровільне визнання своїх гріхів перед Богом, що супроводжується щирим покаянням: “Я відкрив Тобі гріх свій і не сховав був провини своєї. Я сказав був: “Признаюся в проступках своїх перед Господом!” і провину мого гріха Ти простив” (Пс.31:5):

а) сповідатися потрібно перед Богом в ім’я Ісуса Христа: “А коли хто згрішить, то маємо Заступника перед Отцем, – Ісуса Христа Праведного” (1 Ів.2:1), див. також Ів.16:23;

б) сповідатися потрібно:

– тим, хто увірував і кається у своїх гріхах: “І багато хто з тих, що ввірували, приходили, визначаючи та відкриваючи вчинки свої” (Дії19:18), див. також Мт.3:6;

– членам церкви, котрі згрішили: “Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи наші простити та очистити нас від неправди всілякої” (1 Ів.1:9), див. також Як. 5:15-16;

в) в окремих випадках потрібно сповідатися в присутності служителя місцевої церкви, який вислуховує, наставляє і звершує спільну молитву: “отже, призначайтесь один перед одним у своїх прогріхах і моліться один за одного, щоб вам оздоровитись” (Як. 5:15-16), див. також 1 Ів.5:16, 1 Сам. 12:23;

г) коли гріх зроблено проти якоїсь людини, то сповідати його потрібно в її присутності: “Тому, коли принесеш ти до жертовника свого дара, та тут згадаєш, що брат твій щось має на тебе, – залиши отут дара свого перед жертовником і піди примирися перше з братом своїм, – і тоді повертайся, і принось свого дара” (Мт.5:23-25);

ґ) служителі церкви зобов’язані зберігати таємницю сповіді: “Такі, що мають таємницю віри при чистім сумлінні” (1Тим.3:9), див. також 3 М.19:16;

V. ЗАПОВІДІ ХРИСТА ДЛЯ ЦЕРКВИ

1. Водне хрещення

Це заповідь Ісуса Христа, виконання правди Божої, обітниця служити Богові, подоба смерті та воскресіння: “Тож ідіть і навчіть всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!” (Мт.28:19), див. також Мр.16:16, “…бо так годиться нам виповнити усю правду” (Мт.3:13-16), “Того образ хрещення – не тілесної нечистоти позбуття, але обітниця Богові доброго сумління…” (1Пет.3:21), “Отож, ми поховані з Ним хрещенням у смерть, щоб, як воскрес Христос із мертвих славою Отця, так щоб і ми стали ходити в обновленні життя” (Рим. 6:2-5);

а) водне хрещення, згідно заповіді Ісуса Христа, звершується:

– в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа “Тож ідіть і навчіть всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа” (Мт. 28:19),

– повним зануренням у воду: “І обидва Пилип та скопець – увійшли до води і охрестив він його” (Дії 8:38), див. також Ів. 3:23;

б) щоб прийняти водне хрещення, потрібно:

– увірувати: “Хто увірує й охреститься, – буде спасенний, а хто не увірує, – засуджений буде” (Мр.16:16), див. також Мр.1:15,

– покаятися: “Покайтеся, і нехай же охреститься кожен із вас у Ім’я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів” (Дії 2:38), див. також Мр.1:15,

– бути в свідомому віці: “Та коли йняли віри Пилипові, що благовістив про Боже Царство й Ім’я Ісуса Христа, чоловіки й жінки охрестилися” (Дії 8:12), див. також 1Пет.3:21;

в) прийнявши водне хрещення, людина стає членом місцевої церкви: “Отож ті, хто прийняв його слово, охристилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три!” (Дії 2:41).

2. Спомин смерті Ісуса Христа

Це заповідь Ісуса Христа для Церкви: “Це чиніть на спомин про Мене!” (Лк. 22:19), див. також Мт.26:26-28, 1Кор.1:23-26:

а) спомин смерті Ісуса Христа сповіщає та нагадує про смерть Господа Ісуса Христа “…це робіть, коли тільки будете пити на спомин про Мене! БО кожного разу, як будете їсти цей хліб та чашу цю пити, – смерті Господню звіщаєте, аж доки Він прийде” (1 Кор. 11:25-26);

б) спомин смерті Ісуса Христа символізує єдність християн з Ісусом Христом та один з одним: “Чаша благословення, яку благословляємо, – чи не спільнота то крові Христової? Хліб який ломимо, чи не спільнота він тіла Христового? Тому, ще один хліб, тіло одне – нас багато, бо ми всі спільники хлібе одного” (1 Кор. 10:16-17);

в) хліб та виноградне вино або виноградний сік символізують тіло та кров Ісуса Христа: “…Прийміть, споживайте, це – тіло Моє… Пийте з неї всі, бо це – кров Моя…” (Мт.26:26-28), див. також 1 Кор. 11:24-25;

г) брати участь у Вечері Господній мають право члени Церкви Христової, котрі перебувають у мирі і святості: “І перебували в науці апостольській, та в спільноті братерській, і в ламанні хліба, та в молитвах” (Дії 2:42), див. також 1 Кор. 11:28-30;

ґ) за згодою місцевої церкви Вечеря Господня може поєднуватися з омиванням ніг: “Нехай кожен за власною думкою тримається свого переконання” (Рим.14:5), див. також Ів.13:1-15, 1 Кор. 11:23-27.

3. Шлюб

Це установлене Богом поєднання двох людей протилежної статі для утворення сім’ї: “І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: “Плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю…” (Бут.1:27-28), “Покине тому чоловік свого батька та матір свою та й пристане до жінки своєї, – і стануть вони одним тілом” (Бут.2:24):

а) про шлюб як Божий закон говорить Ісус Христос та апостоли: “А Він (Ісус – ред.) відповів і сказав: “…Той, Хто створив споконвіку людей, “створив їх чоловіком і жінкою. І сказав: “Покине тому чоловік батька й матір…” (Мт.19:4-6), див. також 1 Кор.7:2, Євр.13:4;

б) віруюча людина може брати шлюб тільки з віруючою людиною: “…за кого хоче, аби тільки в Господі” (Кор. 7:39);

в) на шлюб благословляє Церква молитвою, що супроводиться настановами священнослужителя зі Слова Божого: “Дружини, слухайтеся чоловіків своїх, як лицює то в Господі! Чоловіки, любіть дружин своїх і не будьте суворі до них!” (Кол.3:18-19), див. також Еф.5:22-31;

г) шлюб потрібно оформити відповідно до державних законів: “Отож, коріться кожному людському творінню ради Господа…” (1Пет.2:13-14);

ґ) шлюб не можна розривати: “Тож, що Бог спарував, – людина нехай не розлучує!” (Мт.19:6-9), див. також 1Кор.7:10;

д) вдівець або вдова можуть знову взяти шлюб, але тільки з кимось із віруючих: “Дружина законом прив’язана, поки живе чоловік її; коли ж чоловік її вмре, вона вільна виходити заміж, за кого захоче, аби тільки в Господі” (1 Кор. 7:39);

е) діти в сім’ї – дорогоцінний Божий дар: “Діти – спадщина Господня, плід утроби – нагорода!” (Пс.126:3);

є) батьки відповідають за народження дітей і їхнє виховання в євангельському дусі, в любові до Бога, до людей, до праці: “І сказав Бог до них: “Плодіться і розмножуйтеся…” (Бут. 1:28), “Батьки, не дратуйте дітей своїх, а виховуйте їх в напоминанні й остереженні Божому!” (Еф. 6:4).

НАШЕ СТАВЛЕННЯ

І. До інших конфесій

У стосунках з віруючими інших конфесій потрібно керуватися Словом Божим:

а) бути в мирі з ними, виявляти до них повагу, милосердя і любов: “Любіть один одного братньою любов’ю” (Рим. 12:10), “Отож, пильнуймо про мир, та про те, що на збудування один одного” (Рим. 14:19);

б) не осуджувати і не лихословити їх, не ворогувати з ними: “Усяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас разом з усякою злобою. А ви один до одного будьте ласкаві, милостиві, прощаючи один одному, як і Бог через Христа вам простив” (Еф. 4:31-32);

в) усіх християн, відроджених згори, потрібно вважати Божими дітьми: “А всім, що Його прийняли, їм владу дало дітьми Божими стати, тим, що вірять у Ймення Його” (Ів.1:12);

г) бути обережними, спілкуючись з вчителями єретичних наук: “…що навчав би противників із лагідністю, чи Бог їм не дасть покаяння, щоб правду пізнати…” (2 Тим. 2:25); “Стережіться, щоб вас хто не звів!” (Мт.24:4), див. також 2Ів.10.

ІІ. До світу

Ставлення до світу визначає Слово Боже, за яким необхідно:

а) любити грішника: “Так бо Бог полюбив світ…” (Ів.3:16);

б) ненавидіти гріх: “Не любіть світу, ані того, що в світі. Коли хто любить світ, у тім немає любові Отцівської… (1Ів.2:15), “Ти полюбив справедливість, а беззаконня зненавидів…” (Пс.44:8).

ІІІ. До світської влади

Світська влада – це Божа установа: “…влади існуючі встановлені від Бога” (Рим.13:1-2):

а) Християнин повинен:

– шанувати владу: “…поважайте царя” (1Петр.2:17),

– коритися владі: “Тому треба коритися не тільки ради страху кари, але й ради сумління” (Рим.13:5-7), “…не переступаючи заповідей Господніх (1Пет.2:13-14), “…Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?”, (Дії 4:18), див. також Дан.3:16-18,

– віддавати їй належне: “…віддайте кесареве – кесареві, а Богові – Боже!” (Мр.12:17), див. також Рим.13:7,

– молитися за владу: “Отже, перш над усе я благаю чинити молитви, благання, прохання, подяки за всіх людей: за царів та за всіх, хто при владі…” (1 Тим. 2:1-4);

б) Церква відокремлена від держави, що відповідає вченню Слова Божого: “…Моє Царство не із світу цього…” (Ів.18:36);

МИ ОЧІКУЄМО

І. Другий прихід Ісуса Христа та воскресіння мертвих

Господь наш Ісус Христос прийде на Землю вдруге в силі та славі “…Ісус, що вознісся па небо від вас, прийде так, як бачили ви, як ішов Він на небо” (Дії 1:11), “…І побачать вони Сина Людського, що йтиме на хмарах небесних і з великою потугою й славою” (Мт.24:30), див. також Ів.14:3.

а) другий прихід Ісуса Христа супроводжуватиметься:

– воскресінням померлих у Господі: “Сам бо Господь із наказом при голосі Архангела та при Божій сурмі зійде з неба, і перше воскреснуть умерлі в Христі” (1Сол.4:16), див. також 1Кор.15:52,

– переміною фізичної природи Божих дітей, що залишилися живими: “…а ми перемінимося” (1Кор.15:52),

– урочистою зустріччю Церкви з Господом: “Потім ми, що живемо й зостались, будемо схоплені разом із ними на хмарах на зустріч Господню на повітрі, і так завсіди будемо з Господом” (1Сол.4:17).

ІІ. Тисячолітнє царство Христове

Ісус Христос з Церквою прийде на землю, щоб заснувати Своє царство на тисячу років: “Блаженний і святий, хто має частку в першому воскресінні! Над ним друга смерть не матиме влади, але вони будуть священиками Бога й Христа, і царюватимуть з Ним тисячу років” (Об. 20:6):

а) в час тисячолітнього царства диявол буде зв’язаний на тисячу років: “…І схопив він змія, вужа стародавнього, що диявол він і сатана, і зв’язав його на тисячу років, – та й кинув його до безодні, і замкнув його і печатку над ним поклав…” (Об. 20:1-3);

б) тисячолітнє царство Христове буде царством миру, правди, богопізнання: “…І мечі свої перекують вони на лемеші, а списи свої на серпи. Не підійме меча народ проти народу, і більше не будуть навчатись війни” (Іс.2:4), див. також Іс.11:6-9, “І станеться поясом клубів Його справедливість, вірність же – поясом стегон Його” (Іс.11:5), “… бо земля буде повна пізнання Господнього так, як море вода покриває” (Іс.11:9), див. також Єр.31:34.

ІІІ. Загальне воскресіння мертвих та Божий суд

Після тисячолітнього царства відбудеться загальне воскресіння мертвих та справедливий Божий суд: “І дало море мертвих, що в ньому, і смерть, і ад дали мертвих, що в них…” (Об.20:11-13), “…всі, хто в гробах, – Його голос почують і повиходять” (Ів.5:28-29), “І я бачив престола великого білого, і Того, Хто на ньому сидів… і суджено мертвих, як написано в книгах, за вчинками їхніми” (Об. 20:11-12):

а) диявол та всі не спасенні грішники, імена яких не були вписані в книгу життя, будуть вкинуті в озеро вогняне, де вони будуть вічно страждати, що є другою смертю: “А диявол, що зводив їх, був укинений в озеро огняне та сірчане, де звірина й пророк неправдивий. І мучені вони будуть день і ніч на вічні віки. Смерть же та ад були вкинені в озеро огняне. Це друга смерть, – озеро огняне. І хто не знайшовся записаний в книзі життя, той укинений буде в озеро огняне” (Об.20:10,14-15), див. також Мт.25:46, Об. 14:11;

б) спасенні люди житимуть вічно щасливим життям: “Блаженний і святий, хто має частку в першому воскресінні! Над ними друга смерть не матиме влади…” (Об. 20:6).

IV. Нове небо і нова земля

Після загального воскресіння та Божого суду настане нове небо і нова земля: “Але за Його обітницею ми дожидаємо неба нового й нової землі” (2Пет.3:13), див. також Об.21:1, Іс.65:17.

а) теперішні небо і земля зруйнуються: “З гуркотом небо мине, а стихії розпечені ринуть, а земля та діла, що на ній, погорять” (2.Пет.3:10), див. також Об.20:11.

б) спасенні люди вічно житимуть з Христом на новому небі та новій землі: “Оце оселя Бога з людьми, і Він житиме з ними! Вони будуть народом Його, і Сам Бог буде з ними, і Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре. І не буде вже смерті, ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося!” (Об. 21:3-4). АМІНЬ